Українські дрони у Петербурзі: ще один ляпас для Путіна

В ніч на 3 червня 2026 року Сили безпілотних систем (СБС) у взаємодії з ССО, СБУ та ГУР провели комплексну глибоку операцію на території РФ із застосуванням далекобійних БпЛА-камікадзе типу АН-196 "Лютий" та FP-1. Об'єктом ураження став АТ "Петербурзький нафтовий термінал" у Санкт-Петербурзі, військовий завод "Прогрес" у місті Мічуринськ, який спеціалізується на виробництві мікроелектроніки для бойової авіації та ракетного озброєння, а також бойові кораблі Балтійського флоту в гавані Кронштадта.

АТ "Петербурзький нафтовий термінал" є стратегічною ціллю першого рангу, внесеною до реєстру суб'єктів природних монополій РФ із 2000 року (його номінальна пропускна здатність становить 12,5 мільйонів тонн на рік). Термінал виконує роль головного демпферного хаба для експорту російської сирої нафти та нафтопродуктів у Балтійському регіоні, акумулюючи об'єми у випадку технологічних чи військових зупинок сусідніх вузлів в Усть-Лузі та Приморську.

Відеоматеріали підтверджують щонайменше чотири прямі влучання БпЛА FP-1 у резервуарний парк. Дрони не атакували суміжні бочки, а були цілеспрямовано розподілені по географічно віддалених точках терміналу. Як наслідок: ураження одного резервуара в окремому ізольованому сегменті створює масштабне вогнище, яке в умовах хронічної неспроможності російських екстрених служб локалізувати пожежі подібного класу неминуче призводить до перекидання вогню на сусідні ємності.

Таким чином, досягається максимальний коефіцієнт руйнування всієї інфраструктури хаба за мінімальних витрат засобів ураження.

Але цей удар має також колосальне символічне та геополітичне значення, оскільки його було нанесено точно в день старту Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ-2026).

Цей захід позиціонувався Кремлем як інструмент демонстрації руйнування міжнародної ізоляції, куди вперше за вісім років прибули іноземні делегації: представники Китаю, депутат від проросійської німецької партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН) Ульріх Зінгер, а також представник призначеної Дональдом Трампом комісії США Родні Кук. Російська пропаганда готувала масштабний медійний перформанс про відновлення бізнес-діалогу. А замість цього міжнародна спільнота та іноземні інвестори отримали пряму трансляцію палаючого стратегічного нафтовидобувного об'єкта за кілька кілометрів від конгресно-виставкового центру "Експофорум".

Українські дрони наочно продемонстрували, що інвестиції в Росію - це капіталовкладення в мертву конячку, яка не здатна захистити власну критичну інфраструктуру навіть у сакральному для російського диктатора регіоні.

Операція у Санкт-Петербурзі досягла абсолютної тактичної несподіванки: цивільна система оповіщення не спрацювала, повітряну тривогу не оголошували, а реакція залишків протиповітряної оборони обмежилася хаотичною й неефективною стрільбою з кулеметів.

Успіх цього нальоту є прямим наслідком критичного виснаження російської системи ППО. Протягом останніх п'яти місяців Сили оборони України системно знищували від 30 до 40 одиниць радіолокаційних станцій (РЛС) та зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) щомісяця. Сумарні втрати ворога за цей період досягли позначки в 160–180 одиниць ППО.

Оскільки РЛС є високотехнологічним штучним товаром із тривалим циклом виробництва (російський ВПК спроможний випускати лише кілька одиниць на рік, на відміну від ЗРК типу "Панцир", які виробляються темпом до двох одиниць на місяць), у повітряному просторі РФ утворилися системні діри.

Російські профільні ресурси офіційно визнали факт того, що їхнє ППО стало "вогнищевим" і неспроможним захистити навіть стратегічні об'єкти.

Абсурдність і безпорадність ситуації підкреслюється їхніми ж закликами до власників нафтобаз наймати за власні кошти "ветеранів СВО" з автоматами для охорони неба, що де-факто є розпискою в повній капітуляції державної системи протиповітряної оборони.

Ще один момент: після фактичного виведення з ладу терміналу в Туапсе та регулярних ударів по Новоросійську (Шесхаріс), Балтійський фланг Росії офіційно став незахищеним. Тож наступним етапом розвитку української стратегії є послідовне та концентроване знищення всіх десяти ключових експортних портів РФ на Балтиці, Чорному та Азовському морях, включаючи Усть-Лугу, Приморськ, Висоцьк, Тамань, Кавказ, Темрюк і Таганрог.

Враховуючи, що російська промисловість не здатна покрити навіть 20% поточних втрат засобів ППО, ці об'єкти будуть планомірно перетворені на металобрухт. Кінцевим результатом цієї системної кампанії стане повний параліч портової логістики, зупинка валютних надходжень від продажу нафти, а згодом - перенесення концентрованих ударів на внутрішню енергетичну мережу промислових регіонів, що призведе до незворотного колапсу російської воєнної машини.